Вранці люди зовсім інші. Вранці вони самотніші. У цьому холодному та вологому повітрі. Увечері люди збираються разом, п'ють коньяк, грають у шахи, слухають музику та кажуть, що вона прекрасна. Вночі вони кохаються або сплять. Але вранці... До сніданку... Ти зовсім самотній.

Що таке "погані штуки"? Ти знаєш! Гробаний ранок! Що це взагалі таке? Це доба — величезна брехня. Вставай! Вставай! Ти запізнишся! Швидко! Запізнишся — тільки уяви! Катастрофа, якщо ми запізнимося! Що буде, якщо ми спізнимося! Одна тільки думка про це нестерпна! "Спізнився" - це ідея.«Спізнився» — це нісенітниця собача. Не важливо, на скільки ти спізнився. Ти можеш прийти в піжамі, чухаючи свої горіхи вилкою — все те ж старе лайно буде там! Це брехня! Люди підбігають до тебе зі словами: Що ти думаєш? - Вранці! - "Що ти думаєш?" Думаю? Думаю? Та я, ***ь, навіть не дихаю! Ідіть геть зі своїм«думаєш»!

Якою б не була попередня доба, щоранку прокидаюсь з думками:«Як же чудово — новий день уже тут! А значить для всіх спроб є ще один шанс!» Сила ранку і справді незмірна. З кожним світанком природно йдуть вчорашні страхи. Можна знову рухатися далі із ще більшою швидкістю.

Прокинувся він рано, як завжди прокидаються люди, що пристрасно чекають чогось або чимось заклопотані, і, зістрибнувши з ліжка, відчинив вікно, щоб проковтнути, як він висловлювався, чашку свіжого повітря.

Увечері не ляжеш — уранці не встанеш.

Ранкове невдоволення - це здорова і природна реакція людини на те, що кожен день все треба починати спочатку.

Зранку вас, адептки. Не можу сказати, що добрим, але безперечно з ранку.

Більшого всього ми любимо вставати заради сонця в небі, ранкової пробіжки або раннього дзвінка від коханого або кращого друга.