— Доброго ранку, сонечко.
— О, сьогодні чим далі, тим кумедніше стає.

Морозного раннього ранку, вулиці вже пропахли димом цигарок.

Боже, знову ранок! Лише головою до подушки, очі закриєш і на тобі - підйом. Ну хто б знав, як не хочеться вставати! Втім, у мене ще є п'ять хвилин до дзвінка будильника, можна полежати на своє задоволення, поки цей механічний садист не почав дзвонити. Огидний винахід людства, але, на жаль, необхідний. Навіть не розплющуючи очей, по морді будильника бачу: готується, сволота, дзвеніти...

— Боже, що це?
- Вибач!
- Що це?
- Це, як би, ранок.

Навіть я вранці не виглядаю як Сінді Кроуфорд.

Кожен ранок – час почати життя заново.

Не треба боятися минулого, Фініку. Про нього треба пам'ятати, але глибоко не пірнай. А якщо поринув углиб, встигни вчасно виринути. Інакше задихнешся. Перед сном думай про завтра. У ньому новий ранок, нове життя.

Для того, хто любить усамітнення, рання ранкова прогулянка те саме, що нічна прогулянка, з тією лише різницею, що вранці в природі таїться більше радості.

Стою, ховаю очі в чашці з ранковою кавою, боюся подивитися вікну в сумне обличчя.

Коли я не висплюсь,«доброго ранку» звучить для мене як лайка.