Кохання прощає нам багато,
Але любов йде,
А сало - ні.

А я намагаюся зрозуміти Зрозуміти і пробачити, чи хоча б зрозуміти, чи хоча б пробачити. Останнє — найважче. Іноді пробачити — найважче на світі.

— Вибачте? - перепитала Аліса, розгубившись.
— Я не образився, — відповів Шалтай-Болтай. - Можеш не вибачатися!

Прощайте ваших ворогів, але не забувайте їх імена. (Прощай своїх ворогів, але ніколи не забувай їх імена)

Хороші люди закінчують у пеклі, бо не можуть пробачити себе.

– Ти не та людина, яка вибачить зраду…
–«Пробачить»?! – перепитала готеса, відкинула голову назад і з хвилину голосно й виразно реготала. - Звичайно, пробач, рідна! Ось як надгробок встановлю над його могилою - так відразу і пробачу. Але це не ревнощі. Це злопам'ятство, гнів, помста, схильність до миттєвих поривів, стан афекту… і так – це мені властиво. Але ревнувати без приводу просто безглуздо. Зрозумій: стосунки ґрунтуються на довірі. І вже потім – на коханні. Якщо довіра зникла, вважай, що стосунки теж зійшли нанівець. Адже ти ніколине зможеш повністю контролювати іншу людину. Але якщо він любить тебе – це не буде потрібно. А якщо ні  – це все одно не зарадить.

— Я можу залишитися в минулому і отруїти собі існування ненавистю до людей за те, що вони зробили, як зробив мій батько, або ж пробачити їх і більше про них не згадувати.
– Але ж це так важко!
- Ні, моя радість, навпаки, це набагато легше. Тобі треба пробачити лише один раз. А ненависть треба підживлювати постійно, день у день. Потрібно весь час пам'ятати все , що було зроблено.

Мститися може кожен. Мужність потрібна, щоб прощати.

Коли людина вважає, що має бути прощена, вона робить одну й ту саму помилку нескінченно. Це закон. Прощення - це каяття. До глибин. Тільки воно згладжує.

— Вона  не вміє вибачатися.
— У цьому ми схожі, я не вмію прощати.