— Прощення — найкращі ліки від болю.
— Ось попинаю його холодний труп і тут же вибачу. Від щирого серця пробачу, чесно.

Я тебе прощаю. Але ти прощаєш себе дуже легко. Завжди дуже легко.

Прощати треба мовчки - інакше яке ж це прощення.

Люди не тільки забувають благодіяння та образи, але навіть схильні ненавидіти своїх благодійників та прощати кривдників.

... нехай ми принижені, нехай ми ображені, але ми знову разом, і нехай, нехай тепер тріумфують ці горді й гордовиті, що принизили і образили нас!... Ми підемо рука в руку, і я скажу їм: це моя дорога, це кохана дочка моя, це безгрішна дочка моя, яку ви образили і принизили, але яку я, я люблю і яку благословляю на віки віків!

Бог тільки й робить, що прощає всіх. Не думаєш, що рано чи пізно йому це набридне?

Бог мене простить - це його професія.

Тут щось від мудрості прожитих віків. Тут здатність прощати живе, ніби в небо проросла і немов з людьми спільно.

Я прощаю всіх, але деяких посмертно!

Собі прощаємо все - провини, зради,
Себе карати кому дістане сил?