Ти знаєш, що означає«прощавай»? Це означає пробач, якщо я чимось тобі зашкодила.

Я думав, що прощання завжди кінець. Нині я знаю: рости теж означає прощатися. І рости часто означає залишати. А кінця немає.

У Росії розлучаються назавжди.
У Росії одне від одного міста
настільки далекі,
що я здригаюся, шепнувши«прощай».

Найправильніше при розлуці - піти.

— Ми починаємо нове життя, народжене у старій. Не забуваючи її, але залишаючи позаду. Давай же попрощаємось із нашим минулим.
- Ні, я не готова.
- Я теж. Але майбутньому все одно.

Якщо в тебе вистачить сміливості, щоби сказати«прощай», життя нагородить тебе новим«привіт».

Прощаючись, ми потиснули один одному руки і, дивно, цей жест виявився більш ніжним і інтимним, ніж можливі обійми.

Люди, як на всіх вокзалах світу, поспішали... Вокзали... Чи є на землі ще такі місця, де відбувалося б стільки мовчазних людських драм, скільки їх щодня, щогодини відбувається на вокзалах?! Вокзали - німі свідки палких запевнень повернутися, які потім - поволі, непомітно - заростають травою забуття; клятв, на той час щирих, але з часом забутих, заглушених відстанню; втраченої віри в те, що було непорушним; свідки кохання, що горить, як смолоскип, а смолоскип цей, віддаляючись, тьмяніє, а потім і гасне зовсім; свідки розлука навіки, коли серце розривається від туги і болю, але після розлуки - пройдуть дні, можливо, роки - біль притупляється, і лише на серцізалишаються рубці, як після тяжкої хвороби.

Я майже почув ніжний брязкіт сріблястого павутиння, що рветься, і зрозумів: все, пора відлітати. Прощання закінчилося, тепер цих трьох ніщо не пов'язувало. Навіть їхні спогади один про одного відтепер надійно заховані в потаємну скриньку, на кришці якої випалено напис:«Більше не має значення».

Забудьте про парадну появу, всі знають, що пам'ятають лише догляд.