— А як це приручити?
— Це давно забуте поняття, — пояснив лис. - Воно означає: створити узи.
- Узи?
- Ось саме, - сказав Лис.

Хочете когось прив'язати до себе — киньте його.

Ми завжди прив'язуємося до того, чого не слід.

- Який твій улюблений колір?
- У мене його немає.
— Як може не бути улюбленого кольору?
- Це все одно, що вибрати з Бітлз лише одного.
- У всіх є улюблений Бітл!
— Тільки не в мене. Інші троє образяться.

— З людьми краще не наближатися.
- Чому?
- Не відчуваєш біль втрати!

— Ти маєш рацію, що борешся... З почуттями, які до неї відчуваєш.
- І чому ж?
— Бо якщо ми хочемо вижити, ми не повинні переживати ні про кого.
— Через уподобання можна загинути.
— Тож зараз слушний час, щоб припинити звертати увагу на емоції.

Знаєш, наша прихильність до людини може походити із трьох зон. З голови, із серця та з низу живота. Ти його... звідки любиш?

Коли йде рідна душа, починає здавати і тіло.

- Пане Вальдесе, - примружився Рудольф, - вас сюди не кликали.
– І це помилка! – Марік'ярі засуджуюче похитав головою. - Майбутнє пана Кальдмеєра мені небайдуже, а він може постояти за себе тільки в морі.
- Ротгер, ви перебільшуєте, - дріксенський адмірал несподівано тепло посміхнувся, - інакше бути мені досі помічником капітана.
- Якби я не мав рації, вас би тут не було! - Огризнувся марік'ярі. Він справді переживав за бранця. Таке буває, що Жермон знав це по собі. Якщо ти зберіг чиєсь життя, то захищатимеш його до останнього, навіть від своїх. І тебе зрозуміють, якщо це справді свої.