Людина живе і прив'язується невидимими нитками до людей, які її оточують. Настає розлука, нитки натягуються і рвуться, як струни скрипки, видаючи похмурі звуки. І щоразу, коли нитки обриваються у серця, людина відчуває найгостріший біль.

Докладніше

Коли знаєш когось досить довго, слова перестають литися рікою, як у перші дні стосунків. Те, чим хочеш поділитися, часто не виражається словами. Завмирає всередині. Не через повсякденність чи розчарування. Настільки переймаєшся поглядами та інтересами іншого, що здається – нічим більше ділитися, все вже й так спільне. Та й почуття начебто не такі сильні – не вібрують і не розхитуються, вириваючись іскрами емоцій назовні. І тоді починаєш говорити очима, руками, дотиками. На мою думку, кращого прояву любові не існує.

Докладніше