— Що сталося з тобою, Лагерто?
- Я майже померла, але відродилася.
— Ти була між життям та смертю? Чому це тебе навчило?
— Я зрозуміла лише те, що все життя — це страждання. І цього не уникнути – ось правда. Важливо те, як ми справляємося з цими стражданнями, як справляємось із правдою.
— Як мені сказати дітям, що життя сповнене страждань?
— Вони самі це зрозуміють.
Невизнана правда здатна людині пошкодити гірше за всяку брехню. Потрібна велика хоробрість, щоб відстоювати правду, якої час наш не приймає. За це карають, і карою зазвичай буває розп'яття.
Світло мій, люстерко! скажи,
Та всю правду доповісти:
Чи я на світі всіх миліший,
Усіх рум'ян і білі?
Як кажуть французи, ніхто не знає, навіщо людям правда, але всі знають, навіщо брехня.
Набагато легше жити у запереченні. Ми робимо це, щоб захиститись від того, чого ми не бажаємо знати. Але якщо ми це робимо, то ми просто живемо на брехні, хоч би що ми собі казали. Правда незаперечна, її може очорнити злість, її може висміяти невігластво, але настає термін і ось вона.
Ми й не зрозуміли, що минула доба без хлопця в окулярах. А потім пройде ще один день. І ще... І рано чи рано затягнеться. Саме тоді, в ту саму секунду, життя повністю втратить сенс, адже немає нічого страшнішого, ніж усвідомлення правди. А правда полягає в тому, що ми зникаємо. І про нас забувають. Ми перетворюємося на порожнечу. Так, ми рвемо горлянку, прагнемо, любимо і піклуємося, але потім, не відразу, але колись, в якійсь день, в якусь хвилину, ми перестаємо щось означати.
Якщо завжди говорити людям правду, вони засмучуються. Ось ти зустрів когось на вулиці і питаєш:«Як справи?» - А тобі відповідають:«О, просто кошмарно. У мене геморой. І шкіра відвалюється величезними клаптями. Я живу з ледь знайомою старою під землею, і ми заробляємо тим, що смокчемо камені. У мене рідкісна невиліковна хвороба ніг. І моя чудова колекція дерев бонсай сьогодні загинула. Все неймовірно хрінова, я хочу померти.» І що можна відповісти? Людина скаже:«А, гаразд. Побачимося! Їм цього не винести.
Я ласувала його чесністю, немов повидлом. Немає нічого апетитнішого за чоловіка, який говорить правду.
Щоправда, це чудова, але водночас і найнебезпечніша річ. А тому до неї треба підходити з великою обережністю.