Ми перебуваємо у пастці своїх переконань. Ми — раби правди, яку змушені говорити.

Правду можна побачити лише через очі смерті.

Давай укласти угоду: ти не говориш про мене брехню, а я не говорю про тебе правди!

— То ти з-за рими на мене будь-яку неправду складати? — скипів Знайка.
- Звичайно, - відповів Незнайко. — Навіщо мені писати правду? Правду і писати нічого, вона  і так є.

— То чому я тут?
- Допомогти мені встановити істину.
— Я допомагаю вам платити оренду.
— Це набагато кумедніше.

Від голої правди пристрасті порушуються.

Щоправда вище сонця, вище неба, вище бога: бо як і бог починався б з правди – він – не бог, і небо – трясовина, і сонце – мідна посуд.

Щоправда часто захована у найнесподіваніших місцях.

Людина пряма і правдива нерідко може образити, висловлюючи гірку правду, проте тим цінніше і приємніше її схвалення, тому що воно походить від щирого серця.

Дитяче сумління в людині як зародок у зерні, без зародка зерно не проростає. І що б не чекало нас на світі, правда перебуватиме навіки, поки народжуються і вмирають люди.