Брехня - це маленька фортеця, всередині неї нібито в безпеці. З цієї фортеці ти намагаєшся керувати своїм життям та маніпулювати іншими людьми. Однак фортеці потрібні стіни, і ти їх будуєш. Це виправдання для твоєї брехні. Наче ти брешеш, щоб захистити когось, кого ти любиш, врятувати від болю. У хід йде все, що завгодно, аби тобі було затишно всередині твоєї брехні.
Життя - це поїзд, займи своє місце.
Ностальгія – це означає
непереборна туга,
коли серце гірко плаче
від будь-якої дрібниці.
Ностальгія як доріжка —
дуже трепетна нитка —
у те, що більше неможливо
ні повернути, ні воскресити.
Влада це сорочка з вогню. Якщо вмієш носити її вірою та правдою, вона оберігатиме тебе і знищить твоїх ворогів. Проте варто піддатися гордині і своє місце забути, тоді вона самого тебе спалити. Тут же.
Ми — щури в підпіллі суспільства, які не визнають його заборон та правил. Чим м'якші закони суспільства, тим більше в ньому щурів. Адже у дерев'яних будинках щурів було більше, ніж у будинках з бетону, що прийшли їм на зміну. Але і там водяться щури. Зараз наше суспільство побудоване із залізобетону та нержавіючої сталі. Щілин поменшало, і щуру доводиться бути спритним, щоб їх виявити. У таких умовах виживають лише сталеві щури
Не смійтеся над муками нерозділеного кохання. У ревнощі крижані обійми, чіпкі, як обійми смерті.
Щастя схоже на казкові палаци, двері яких стережуть дракони. Потрібно боротися, щоб опанувати їх.
Вранці, коли прийдуть мої кати, я скажу їм: У мене нічого не вийшло! Убийте мене! Але виконайте мою останню волю: я хочу прийняти смерть від рук Фубукі. Нехай вона відкрутить мені голову як кришку перечниці. І моя кров рине чорним перцем. Так прийміть і їдьте його, бо це мій перець, прокинутий за вас і за багатьох, перець нового заповіту. І всі ви чхнете на згадку про мене».