Люди як річки: вода у всіх однакова і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька, то швидка, то широка, то тиха... Так і люди. Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських і іноді виявляє одні, іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе, залишаючись самою собою.
Жінка чахне без кохання, як квітка без сонця.
Насправді, сценарій дуже мало нагадує книгу з точки зору основних ідей. Я думаю, що сценарій дуже складно порівнювати з книгою у цьому сенсі. Сценарій завжди простіший.
Що таке примат у порівнянні з людиною? Посміховисько! Ганьба! І так само буде людина в порівнянні з надлюдиною: Посміховисько! Ганьба!
Для мене світ – склепіння ілюзій, створених людиною. Людина з усіма її ідеями праведного життя – сама ілюзія, тому я живу тим, що вважаю реальнішим.
Народ - це голодний лев, який лиже тільки ту руку, що його годує, кому б вона не належала.
А ось по очах — тут уже й поблизу, і здалеку не сплутаєш. О, очі — важлива річ. На зразок барометра. Все видно - у кого велика суша в душі, хто ні за що ні про що може тицьнути носом чобота в ребра, а хто сам усякого боїться.
Думки – не річка, греблею не перегородиш; нехай течуть.
Дружба — це ґрунт, на якому росте насіння кохання.
Брехня - це маленька фортеця, всередині неї нібито в безпеці. З цієї фортеці ти намагаєшся керувати своїм життям та маніпулювати іншими людьми. Однак фортеці потрібні стіни, і ти їх будуєш. Це виправдання для твоєї брехні. Наче ти брешеш, щоб захистити когось, кого ти любиш, врятувати від болю. У хід йде все, що завгодно, аби тобі було затишно всередині твоєї брехні.