Знаєш, котра година? Я тобі скажу: вечір. Восьма година. Ти житимеш до сходу сонця. Останнє, що ти почуєш, як за вікном заспіває дрізд. Дрозд співає гарно, але завдяки тобі моя дружина ніколи це вже не почує.

Колись люди думали, що колись хтось помирає, його душу в країну мертвих забирає ворон. Але іноді... лише іноді... Ворон приносить цю душу назад, щоб поновити порядок речей.

Він вважав, що якщо йому судилося впасти, то він має впасти з такої висоти, щоб його падіння розчавило когось із його ворогів.

— Отже, Господь за це помститься?
— Звісно, ​​з нашою допомогою!

Немає нічого в цьому світі страшніше за помсту жінки, чию любов відкинули.

Я падатиму, падатиму, і падатиму... Але коли я встану — упадуть усі.

Помста, можливо, і негарне спонукання, але цілком природне. Я не ангел.

Найприкріший рід  помсти — визнати кривдника негідним нашої помсти.

У якому указі є
Закон чи правило на ненависть і помсту?

Немає помсти більш нещадної, ніж помста того, хто ледь не втратив владу.