- Який жах! Мій чоловік – мертвий! Тепер доведеться заново ходити на побачення!

І в ту ж мить закохане створення, увімкнувши форсаж, помчало на побачення!

Сам я практикуючий гетеросексуал, але бісексуальність удвічі збільшує ваші шанси на знайомство у суботу ввечері.

Побачення - це стрес. Але самому бути ще гіршим.

— У цей час одна половина Парижа каже інший: Що робитимемо ввечері, мадам?
— Спершу зніму капелюшок, потім послухаємо музику.
- Чудова думка! Радіо чи платівку?
- Радіо - ні. Хочу музику тільки для нас...
— Тільки неголосно, хочу сказати Вам одну річ, яку не можна прокричати...

Все життя я була твердо впевнена, що закоханість — це не коробка шоколадних цукерок, куплена на шляху до побачення. Це щось більше. Те, чого мені ще не показувало життя. Виявляється, все набагато простіше. І водночас складніше, бо немає такої мови на землі, яка здатна передати це почуття.

— Я принесла тобі подаруночок! Льодяники з корицею для першого поцілунку!
— О, це так мило, Софі.
— Так, а ще мішечок презервативів! Я маю всі розміри. Є "магнум", є "супер магнум", є звичайні і "зате він людина хороша".

- Я думав, ти за мене порадієш!
— Я радію: ти зі своїм гноючим оком примудрився домовитися про побачення з найкрасивішою жінкою на світі. Я не тільки радий за тебе... я мушу визнати, що я пишаюся тобою. Тепер мені доведеться змінити всю мою теорію про чоловіків, жінок, їхні стосунки, про Бога і всесвіт. Але це не твоя турбота...

Кожна зустріч з вами - це алмаз, який я ховаю в скарбницю моєї душі. Сьогоднішня зустріч - четверта коштовність, викинута вами і підібрана мною.

Перше побачення завжди схоже на інтерв'ю.