І ось ми сидимо.
Одрі та я.
І почуття незручності.
Втиснулося між нами і теж сидить.
— Ед, ти мій найкращий друг, — помовчавши, каже Одрі.
- Угу.
Ось такими словами жінка може вбити чоловіка.
Ні пістолета не треба, ні кулі.
Лише кілька слів. І жінка.
З усіх віршів, написаних про нерозділене кохання, лише деякі присвячені тому, яке бути її предметом.
Нерозділене кохання вбиває більше людей, ніж туберкульоз.
Немає нічого в цьому світі страшніше за помсту жінки, чию любов відкинули.
Єдина дівчина у всесвіті, здатна носити шарф його бабусі, залишаючись красунею, ніколи не належатиме йому.
Ідіотське життя...
Не ви, а я люблю! Не ви — а я багата...
Для вас, як і раніше, залишилося все,
А для мене — весь світ став сповнений аромату,
Заспіло все і зацвіло...
У мою завжди нахмурену душу
Вірвалось життя, пестившись і дражнячи,
І золотом променів своїх вогнистих Забризкала
мене...
І якби я вам розповіла,
Яка там весна,
Я знаю, вам би сумно стало
І шкода себе...
Але я не розповім! Мені соромно перед вами,
Що жити так добре...
Що ви мені стільки щастя дали,
Не розділивши його...
Мені сховатися хочеться від вас сяйво світла,
Мені хочетьсяочі закрити,
І я не знаю, що вам дати за це
І як мені вам дякувати...
— Та я розумію... але не можу піти, доки не поясню вам причини моєї відмови.
— Та чого тут пояснювати? Я вам дуже вдячна, одного не розумію, чим я вам не підійшла?
— Ні в чому, ангеле мій, я не знайшов у вас вади. Так, але ж це ви показали мені, що я вам не милий. Та як же я міг узяти вас після цього за дружину? Життя зі мною було б для вас мукою.
— Нас про це не питають.
— Та що ж ми, дикуни? У 18 столітті живемо...
... Принаймні, він знатиме, через що страждає і через кого, а це вже величезна перевага, яку він, зрозуміло, не зможе оцінити.
Я не знав з нею жодної хвилини щастя, але сам тільки про те й думав, яким би щастям не розлучатися з нею до труни.
З усіх насмішок долі над людиною — немає вбивчішого нерозділеного кохання.