Теорія ймовірності та закон великих чисел стверджують: іноді потрібно намагатися знову і знову, щоб отримати бажаний результат. Чим більше намагаєшся, тим швидше вийде. Або, як я пояснила мамі, по суті іноді просто треба не здаватися.
Потрібно міцно триматися за тих, кого любиш, і битися там, де є надія перемогти.
У чому тільки не переконують людину страх і надія.
Є момент, коли ти точно розумієш, бо тобі мріялося, вже не буде ніколи. У цей момент треба знайти сили йти далі. І не озиратися
Як же мені ще сподіватися, якщо зникла всяка надія, якщо всі зірки закотилися, і мене, невтішного, огортає похмура-похмура ніч?
Без будь-якої мети і прагнення до неї не живе жодна жива людина. Втративши мету та надію, людина з туги звертається нерідко в чудовисько.
Якщо раптом надія йде і ми дивимось у вічі правді — це означає, що ми програли сьогоднішню битву, але не завтрашню війну!
Що ж, пий цю бурду надії, каламутну, солодку жижу, надії мої не справдилися, адже я думав, що хоч тепер, хоч тут, де самота в такій пошані, вона розпадеться лише надвоє, на тебе і на мене, а не розмножиться, як воно розмножилося - галасливо, дрібно, безглуздо.
Та ні, я не вагітна. Я хвора. І ім'я моєї хвороби – надія. Це і справді хвороба... Тому що я завжди на все і на всіх сподіваюся... І від цього вже почало нудити.