Будь з нею чесною, але якщо буде вибір між суворою правдою та надією – вибирай надію.

І все ж я йду вперед, але обережно і з надією, що мені вдасться подолати всі ці побоювання, що я знайду відповідь на закиди, які загрожують мені; йду з вірою, що, незважаючи на всі перешкоди, що стоять переді мною, я все ж таки досягну бажаної мети і, якщо захоче Бог, виправдаюся в очах тих, кого люблю, і тих, хто прийде після мене.

Коли Дефо створював ідеальний образ пустельника — Робінзона Крузо, він все ж таки залишив йому надію на зустріч з людьми, і одна лише думка про можливість близької зустрічі підтримувала його і втішала. А мені від людей, коли вони наближалися до мене, доводилося ховатися під загрозою смерті. Щоб вижити, я мав залишатися один, зовсім один.

Якби у світі не було випадкових явищ, причини яких невідомі, то зникли б страх і надія, а якби вони зникли, то не було б абсолютно порядку ні у справах людських, ні у справах законності, ні в політиці, бо якби не страх і надія, то ніхто не купував би нічого на завтрашній день, підлеглий би не корився б своєму повелителю, а король не дбав би про своїх підлеглих, і ніхто не робив би добро іншому, і не слухалися б Аллаха, і не робили б благодіяння, тому що той, хто знає про те, що неминуче буде завтра, і буде посилено добиватися того, чим він не скористається, безглуздий базікання.

— Смерть як найкращі ліки, вбивство як перша допомога … — пробурмотіла вона. - Ні. Не хочу знову спочатку. Знову все згадувати... переходити від надії до...

Хотів би я, щоб це справді було сном. А втім, як знати? Все ще може обернутися на краще.

Земних надій уже немає!
Надії все лише на небесне світло!

Все пройде - і надії зерно не зійде,
Все, що ти нагромадив, ні за гріш пропаде.
Якщо ти не поділишся вчасно з другом -
Все твоє надбання ворогові відійде.

Надія є останнє, що згасає у душі людини.

... я збрехав. Я не хотів забирати у них надію. Адже і брехня буває святою, як правда. А життя йде... Йде, бо є надія, без якої відчай убив би життя.