Коли ні на що не сподіваєшся — це чудово! Єдиний спосіб не розчаровуватись.

Іноді світло народжується в темних глибинах.

Все найкраще від горя гарнеє,

І те кохання, що спалена вщент,

Ще пишніше цвіте і зеленіє.

Так після всіх незліченних втрат

У багато разів я багатший.

Мені здається, вона  пропускає тих, хто не має  жодної надії. Чи не поганих, а нещасних!

О, як ми були дурні! Але ж ми були молоді, а молодість на все сподівається і все вірить.

Іноді важко пояснити, чому деякі раптом роблять так, як роблять. Буває, звичайно, вони знають: рано чи пізно все одно доведеться це зробити – то чого відкладати? А буває
навпаки – раптом розуміють, що мали вчинити так давним—давно. Уве, хоч всю дорогу знав, як йому чинити, в душі, як і всі люди, вірив, що все ще встигне. Адже ми завжди
сподіваємось, що ще встигнемо щось зробити для іншого. Сказати йому потрібні слова. А потім, коли все сталося, стоїмо і думаємо:
«От якби».

—... але навіщо подавати надії?
— Чого ж ти сподівався? Бажати і добиватися чогось — розумію, а хто ж сподівається?

Безвихідних ситуацій немає. Вихід є завжди. Коли ж його немає, залишаються віра та надія, які самі й творять вихід.

За чужими надіями не ходять у вуличному взутті.

Серце розбилося? То, можливо, ви з тих, хто настільки задовольняється самим собою, що тільки тоді і може бути щасливим, коли доля позбавить його всього, навіть надії?