Боги щедро обдарували мене. У мене був високий дар, славне ім'я, гідне становище в суспільстві, блискучий, зухвалий розум; я робив мистецтво філософією, і філософію мистецтвом; я змінював світогляд людей та всі фарби світу; що був я не казав, що б не робив — усе шокувало людей на подив; я взяв драму — саму безособову з форм, відомих у мистецтві, і перетворив її на такий самий глибоко особистий спосіб вираження, як ліричний вірш, я одночасно розширив сферу дії драми і збагатив її новим тлумаченням; все, до чого б я не торкався, — будь то драма, роман, віршічи вірш у прозі, дотепний чи фантастичний діалог, все осявало невідомої доти красою; я зробив законним надбанням самої істини рівною мірою істинне і хибне і показав, що хибне чи істинне — не більше ніж обличчя, породжені нашим розумом. Я ставився до Мистецтву, як до вищої реальності, а до життя як до різновиду вигадки; я пробудив уяву мого віку так, що він і мене оточив міфами та легендами; всі філософські системи я умів втілити в одній фразі і все, що існує, — в епіграмі.

Я вважав, що жити в мистецтві - значить присвятити себе цілком, без залишку, живопису, а все інше відсунути на задній план. Але насправді творчість - це свобода.