Людина, шлях якої сповнений небезпек, має жити без кохання. І справа тут не в тому, щоб оберігати свою душу від зайвих ран — зовсім ні. Той, хто не наважується любити з боягузтва чи самолюбства, гідний зневаги.
Справа в іншому: не можна допускати, щоб тебе покохав хтось інший. Тому що людина, чия карма огорнута грозовими хмарами, навряд чи доживе до мирної смерті. Він загине, і та, хто віддала йому свою душу, залишиться на світі сама. Якою б героїчною не була б твоя смерть, ти все одно виявишся зрадником, причому зрадиш найдорожчу істоту на світі. Висновок очевидний: нікого не пускай у своєсерце і тим більше не вторгайся в чуже. Тоді, якщо ти загинеш, ніхто не буде вражений або навіть поранений горем. Ти підеш легко і безжурно, як іде за горизонт хмара.

Якщо людина обманює мене одного разу, нехай буде соромно їй; якщо він обманює мене вдруге - нехай буде соромно мені.

Добровихована людина не ображає іншого за незручністю.
Він кривдить лише навмисно.

Помітили ви, що тільки смерть пробуджує наші почуття? Як палко ми любимо друзів, яких забрала у нас смерть. Правильно? Як ми захоплюємося нашими вчителями, які вже не можуть говорити, бо в них у рот набилась земля. Без тіні примусу ми їх вихваляємо, а може, вони все життя чекали від нас хвалебного слова. І знаєте, чому ми завжди більш справедливі і великодушніші до померлих? Причина дуже проста. Ми не пов'язані зобов'язаннями щодо них. Вони не обмежують нашої свободи, ми можемо не поспішати захоплюватися ними і віддавати їм хвалу між коктейлем і побаченням з гарненькою коханкою — словом, у вільний час. Якби вони й зобов'язували нас до чогось, то лише до пам'яті про них, а пам'ять у нас коротка. Ні, ми любимо тільки свіжі спогади про смерть наших друзів, свіже горе, свою скорботу - словом, самих себе!

Виявляється, людина, яка вчинила підлість, не вмирає.

Вам потрібно тільки одне – бути природним, таким самим природним, як ваше дихання. Любіть своє життя. Не живіть відповідно до якихось заповідей. Не живіть згідно з чужими ідеями. Не живіть так, як від вас вимагають люди. Прислухайтеся до свого серця. Станьте безмовними, прислухайтеся до тихого, слабкого голосу всередині вас і дотримуйтесь його.

У собак лише один бог  – людина. Злочин проти людини для собаки - смертний гріх, смертю і карається

Інстинкт мисливця... Ніхто не розуміє стану людини, готової битих шість годин стояти з рушницею напереваги в холодному болоті і чекати зграю качину. Ніхто, крім того, що стоїть поряд такої ж людини.
Коли забувається озноб, біль у ногах і спині, далека дорога, світові проблеми та побутові дрібниці, коли ти готовий застрелити будь-кого, хто завадить тобі, нехай навіть ненароком злякавши видобуток.
Ніхто не зрозуміє мисливського інстинкту детектива, крім іншого детектива...

…будь-яка людина сама собі колесо фортуни і чорт з табакерки, єдина і неповторна причина власних бід. Це лише здуру здається, ніби світ сповнений злих, у всьому винних людей. Він, може, й сповнений, але це несуттєво.

Дивний цей світ, де двоє дивляться на те саме, а бачать цілком протилежне.