Він без надій її любив,
Не докучав він їй благанням:
Відмови б він не пережив.

Він також боявся. Але й розумів, що якщо вони не зроблять цей крок  разом, то далі їм доведеться йти на самоті. До кінця життя, тому що нічого подібного з ними вже ніколи не станеться, а на менше вони не погодяться.

Він не міг довго дивитися на неї, як на сонце, але бачив її, як сонце, і не дивлячись.

Кохання - це чудовий обман, на який людина погоджується з доброї волі.

Є момент, коли ти точно розумієш, бо тобі мріялося, вже не буде ніколи. У цей момент треба знайти сили йти далі. І не озиратися

Кожен закоханий хоче чути тільки про своє кохання і тільки одну його вважає гідною мовою, так само як і кожен поет охоче слухає тільки свої вірші.

Нове кохання не має нічого спільного зі старим, кохання завжди нове.

Любити означає бажати коханому щастя. Без великодушності ціна кохання – мідний гріш.

Любов — це дурість людська і Божа мудрість.

— Мені хочеться знати, чи незабаром жінка забуває пристрасно кохану людину: другого дня після розлуки з нею, через тиждень чи через місяць... чи мав право Гамлет сказати матері, що вона«черевиків ще не зносила» і так далі.
— На ваше запитання я вам не відповім, Сергію Сергійовичу; можете думати про мене, що ви хочете.
— Про вас я завжди думатиму з повагою; але жінки взагалі, після вашого вчинку, багато втрачають в моїх очах.
- Та який мій вчинок? Ви нічого не знаєте.
— Ці«лагідні, ніжні погляди», цей солодкий любовний шепіт, - коли кожне слово чергується з глибоким зітханням, - ці клятви... І все це через місяць повторюється іншому, як вивчений урок. О, жінки!
- Що "жінки"?
— Нічого вам ім'я!
— Ах, як ви можете так ображати мене? Хіба ви знаєте, що я після вас покохала когось? Ви впевнені у цьому?
— Я не певен, але гадаю.
— Щоб так жорстоко дорікати, треба знати, а не думати.