- Я тебе кохаю, - прошепотіла я.
— Ти так це кажеш, наче прощаєшся.
Я справді прощалася...

Кохання прощає коханому навіть його бажання.

Кохання - це головний біль і воно призводить до запаморочення, і здається, що ти вмираєш, але ти виживаєш... зазвичай.

Яке зло  ми добротою творимо!
З мене і власної туги досить,
А ти долею робиш мені боляче.
Моїми клопотами про мене
Мій смуток ти розтрощив подвійно.
Що є кохання? Безумство від чаду.
Гра вогнем, що веде до пожежі.
Зайнялося море сліз,
Роздум - заради необдуманості,
Змішання отрути і протиотрути.
Прощавай, друже.

Добро і любов це імунітет від безжальної реальності.

— Хіба вчора ми не були чудовою парою?
— Так, ми справді були дуже гарні. Ми з тобою були як в'єтнамки, надіті поверх білих шкарпеток.

Все народжується з малого. Наше кохання народилося з одного ненавмисного дотику.

Тобто кохання ми хочемо все-таки чарівне, але щоб воно  було справжнім... і пристрасно, і на халяву! Як би ні за що, але водночас і за щось, щоб сумління не зажерло! навіки, але поки що самому не набридне.

Кохання - це грубе перебільшення відмінності між однією людиною та рештою.

— Я даю слово любити тебе вічно, аж до смерті.
- І після смерті.