Олександр Островський. Безприданниця

— Мені хочеться знати, чи незабаром жінка забуває пристрасно кохану людину: другого дня після розлуки з нею, через тиждень чи через місяць... чи мав право Гамлет сказати матері, що вона«черевиків ще не зносила» і так далі.
— На ваше запитання я вам не відповім, Сергію Сергійовичу; можете думати про мене, що ви хочете.
— Про вас я завжди думатиму з повагою; але жінки взагалі, після вашого вчинку, багато втрачають в моїх очах.
- Та який мій вчинок? Ви нічого не знаєте.
— Ці«лагідні, ніжні погляди», цей солодкий любовний шепіт, - коли кожне слово чергується з глибоким зітханням, - ці клятви... І все це через місяць повторюється іншому, як вивчений урок. О, жінки!
- Що "жінки"?
— Нічого вам ім'я!
— Ах, як ви можете так ображати мене? Хіба ви знаєте, що я після вас покохала когось? Ви впевнені у цьому?
— Я не певен, але гадаю.
— Щоб так жорстоко дорікати, треба знати, а не думати.

Цитата з книги Безприданниця, автор Олександр Островський