Чи любила вона його, чи любила лише його любов до себе?

Любов часто забирає розум у того, хто має, і дає тим, у кого його немає.

Напевно, найповнішим, найнапруженішим життям кожен чоловік і будь-яка жінка живуть у початкову пору свого першого справжнього кохання, особливо якщо любов цю не спотворюють маячні суспільні та релігійні забобони, успадковані від боягузливих і заздрісних старих, і вона не отруєна шлюбом.

Любов прекрасної жінки – це насправді поблажливість. Тому що бути гідним такого кохання просто не можна.

Завжди одні, завжди огороджені стінами,
З любовною жагою, з шаленими мріями
Боролися довго ми, але не вистачило сил.

Кохати - це ще не все, потрібно ще бути коханим.

Непросто бути чоловіком,
Який вірний слову,
А любить цю жінку. Адже він живе її
Випадковою обіцянкою,
Вона  ж така безтурботна. Чим він серйозніше просить
Виконати обіцянку,
Тим частіше їх сварки. Але хіба простіше бути
Змінливою жінкою,
Крилатою, немов птах,
І за своєю безтурботністю
Любити того чоловіка?

Люди так неохоче визнають еротичну сторону кохання, біжать від неї, намагаючись вдавати, що кохання — це лише букети та тримання за ручки. Адже секс не принижує справжнє кохання, навпаки — стає одним із його проявів.

Вона любила тебе надто сильно. І це вбивало її.

Повернувшись додому, вона  побігла до своєї кімнати, вийняла з-за рукавички листа: він був не запечатаний. Лизавета Іванівна його прочитала. Лист містив у собі освідчення в любові: він був ніжний, шанобливий і слово в слово взято з німецького роману.