При зустрічах з тобою мені часто хотілося сказати тобі про це, але мене утримував якийсь ледь не дикунський сором ; тепер, будучи вдалині, я буду відвертішим – адже лист не червоніє.

Статистика свідчить, що сімдесят чотири відсотки дружин розкривають листи, адресовані чоловікам, і не обов'язково над киплячим чайником.

На папері. У конвертах, краї яких зволожені моєю слиною, з криво приклеєною маркою, за якою довелося відстояти в черзі на пошті, з нормальною адресою, де є вулиця і номер будинку, а не з ідіотською назвою якогось сервера. Це будуть справжні листи, до яких у пориві ніжності можна доторкнутися губами, а в нападі злості порвати їх у клаптики, в страшному секреті поспішно сховати від усіх у металевій скрині, що замикається на ключі, в підвалі або носити з собою і звертатися до них, коли здолає смуток. і вислизає надія. Справжні листи, які в крайньому випадку можна просто спалити. А якщо не спалити, то за багато років відкрити їх наново. Адже старі листи мають одну незаперечну перевагу: на них не треба відповідати.

Нещодавно я зрозумів, навіщо потрібна електронна пошта. Щоб спілкуватися із тими, з ким не хочеш розмовляти.

Я пишу вам лише для того, щоб ви не подумали, що я вам більше не пишу.

Повернувшись додому, вона  побігла до своєї кімнати, вийняла з-за рукавички листа: він був не запечатаний. Лизавета Іванівна його прочитала. Лист містив у собі освідчення в любові: він був ніжний, шанобливий і слово в слово взято з німецького роману.

Я читала твій лист на океані, океан читав зі мною. Чи тобі не заважає такий читач? Бо жодне людське око ніколи не прочитає жодного твого рядка до мене.

Дорога Клер,«що» і«якщо» - це просто два невинні слова. Але, якщо поставити їх разом, вийде питання, яке переслідуватиме вас все життя.
Що якщо? Що якщо? Що якщо?
Я не знаю, чим закінчилася ваша історія, але якщо те, що ви відчували, було справжнім коханням, то вона нікуди не поділася, просто треба зважитися, наслідувати поклик серця.
Я не знаю, що таке кохання Джульєтти. Любов, заради якої готова залишити рідних, летіти на край землі, але я сподіваюся, що якщо мені пощастить колись випробувати її, мені вистачить сміливості зберегти це кохання.
Клер, якщо ви цього не зробили, сподіваюся, колись ви це зробите.
З любов'ю, Джульєтто.

І листа я відправив, як кидають у море пляшку із запискою – не надто розраховуючи на відповідь.

…А їй так хотілося закохатися. І бути з ним завжди і не одержувати від нього жодних листів. Бо листів не пишуть, якщо ніколи не розлучаються.