Отже, ці пристрасні листи, ці полум'яні вимоги, це зухвале, наполегливе переслідування, все це було не кохання! Гроші, — ось чого хотіла його душа!
Ніщо так не піднімає нас у власних очах, як отримання телеграми, в якій більше десяти слів.
Коли не знають, про що писати, про погоду пишуть.
— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі...
— Подзвоніть їй.
—...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі...
— Подзвоніть їй!
Треба заборонити надсилати листи на адресу тим, хто не хоче їх отримувати.
Треба написати листа до Дублінської міської ради:«Шановний сер чи мадам, будучи користувачем інвалідного крісла із суїцидальними нахилами, я маю заявити протест проти неуваги до потреб подібних до мене. Жоден із мостів не обладнаний зручним доступом до парапету, що заважає інвалідам здійснити своє право на стрибок у воду».
У променях Місяця ти надішаєш мені свої любовні листи, — сказала Ніч Сонцю.
— Я залишу свої відповіді сльозами на траві.
Вони писали один одному про дуже інтимні речі, але одна справа писати, і зовсім інша — зустрітися віч-на-віч, пам'ятаючи про те, що було написано.
- Як поживає ваша кохана, Роберте?
- Не знаю. Останнім часом я нічого про неї не чув.
— Ви хоч зрідка листуєтесь?
— У нас обох тремтить права рука, а друкувати на машинці ні вона, ні я не вміємо.
Знову п'ятниця, пройшов ще тиждень. Час стискається і розтягується, як зіпсований акордеон, і тільки твої листи нагадують про наше миле минуле, вносять лад і сенс у моє сумбурне життя.