І тут я зрозуміла: розкіш – це продуманість. Це коли з любов'ю думають про дрібниці. Коли навіть найменше не пускається на самоплив. Розкіш - це усвідомленість.

Діді була така неймовірно гарна, що за законом компенсації не могла не виявитися неймовірно дурною. І людина, яка міркувала так, не обманювалася.

- Ні, не принцеса...
- А хто ж?
- Королівно!

З статком пов'язано безліч аристократичних дрібниць, які приємно поєднуються з красою. Тонкий, блискучий білизною панчоха, мереживний комірець, витончений черевичок, красива стрічка у волоссі не перетворять потворну жінку на гарненьку, але гарненьку зроблять красивою, не кажучи вже про руки, які від цього виграють.

Краса – абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від нікчемної людини, що борсається в бруді.

Краса, з якою ти так носишся, - це химера, міраж, створюваний тією надмірною частиною нашої душі, яка відведена свідомості. Тим самим є примарним«способом полегшити тягар життя», про який ти говорив. Можна, мабуть, сказати, що жодної краси не існує. Сказати можна, але наша власна свідомість надає цій химері силу і реальність. Краса не дає свідомості втіхи. Вона  служить йому коханкою, дружиною, але не втішницею. Однак цей шлюбний союз приносить свою дитину. Плід шлюбу ефемерний, наче мильна бульбашка, і так само безглуздий. Його прийнято називати мистецтвом.

Коли хтось любить тебе, і коли ти робиш когось щасливим, ти раптом починаєш почуватися найкрасивішою людиною у світі.

Краса та природність для мене синоніми.

Немає такого поняття, як некрасива жінка.

Коли мій друг побачив у Лідії Володимирівни дві ледь уловлені зморшки біля косячків рота, він сказав: — Час акуратний автор. Воно не забуло поставити дату під цим чудовим твором.