- Та хто ви такий, щоб судити, хто несе цивілізації благо, а хто загибель!? Державний механізм він вивчав, із вождями знайомився! А з графом Толстим, із Федором Михайловичем Достоєвським ви познайомилися? А російську літературу ви читали? Що часу не вистачило? Двічі два це завжди чотири, а тричі три дев'ять, так? Дві паралельні прямі ніколи не перетинаються? Це у вашого Евкліда вони не перетинаються, а у нашого Лобачевського перетнулися!
Робота над цією книгою нагадує подорож мало знайомою країною, коли на кожному кроці відкриваються нові дали і дороги. Вони ведуть невідомо куди, але обіцяють багато несподіваного, що дає їжу для роздумів. Тому привабливо і просто необхідно хоча б і неповно, як кажуть, начорно, але все ж таки розібратися в переплетенні цих доріг.
Наприкінці минулого століття Карамзін, говорячи про російську літературу, зауважив, що публіка найохочіше читає романи і повісті. І досі в нашому суспільстві спостерігається те саме явище.
Знаєте, я стільки читав про шкоду алкоголю! Вирішив назавжди кинути... читати!
Я схопила книгу, побігла до саду, прочитала всю. Зачинила книжку. І на цьому закінчилося моє дитинство. Я зрозуміла все про самотність людини.
Будь-яка літературна матерія поділяється на три сфери:
1. Те, що автор хотів висловити.
2. Те, що він зумів висловити.
3. Те, що він висловив, сам цього не бажаючи...
Що добре в літературі — це те, що вона дозволяє почуватися не таким самотнім. Але зворотний бік медалі полягає в тому, що ти перестаєш почуватися унікальним. Адже це може бути принизливо.
— Яку книжку ви читаєте?
- Збірник завдань з теоретичної механіки Мещерського. Якщо він джентльмен, то наприкінці буде весілля книги та мого мозку.
Подібно до того, як існують талановиті та неталановиті письменники, існують так само і читачі обдаровані та бездарні.