Кохання заміжньої жінки – це велика річ. Одруженим чоловікам таке й не снилося.

Багато жінок надто перебільшують свої почуття і бажають з кумира зробити бога, тим часом як інші, що люблять чоловіка більше з любові до нього, ніж з любові до себе, так само обожнюють і його слабкості, і його гідності.

Історія жінок — це історія найгіршого виду тиранії, яку знав світ. Тиранія слабкого над сильним.

... чоловіки завжди думають, що жінку, яку вони бажають, бажають усі чоловіки у світі. Їм не спадає на думку, що ми просто можемо викликати до себе інтерес, увагу, а не тільки хіть!..

Передбачається, що жінці властиво спокій ; але жінки відчувають те саме, що й чоловіки ; у них та ж потреба виявляти свої здібності і шукати для себе поле діяльності, як і у їхніх побратимів чоловіків. це занадто обмежене судження.

Дурницька жіноча натура.
Ми закохуємося в мерзотників, цінуємо пішли, прив'язуємося до тимчасового... Жіноче серце загадка... і насамперед для неї самої...

Що за часи настали. Епоха небагатослівних рішучих жінок та балакучих рефлексуючих чоловіків.

Якими б ми, жінки, не були пропаленими стервами, всередині завжди чекаємо на диво.

І справа зовсім не в тому, що ти її любиш або не любиш, та й взагалі — до чого тут кохання? Усі чоловіки чудово знають, що немає жодного кохання на білому світі в двадцять першому столітті, а може, й раніше не було, ну ось так — ні, і все тут. Є комфорт, звичка, сусідство, співжиття, бажання, куди без нього, та й лідер цього списку — ділове партнерство. Ні, слова залишилися, без них ніяк, без них жінка не зможе себе переконати, що їй потрібен саме цей чоловік, та й чоловік без цих слів не зможе її отримати. Ці дивні жінки, вони досі навіщось ще чіпляються за слова і наскрізь прогнивий посуд під назвою«кохання». Хоча чому«навіщось»? Зрозуміло, навіщо. Вони теж чудово знають, що її немає, любові цієї самої, але їм зручніше і комфортніше думати, що вона є, оскільки так куди простіше пояснити самій собі, чому вона  живе з цим алкашем і невдахою, ніж зізнатися собі, що насправді— то нею рухає страх самотності, а самотність — це саме те, що нестерпно для жінки. І не вірте авторам романів, які оспівують самотню та незалежну жінку, — вони брешуть, причому безбожно. Незалежна — це просто, але самотня і при цьому щаслива? Брехня. Ні, панове чоловіка, це страх. Але коли настає край, коли зовсім біда — жінки вміють цей страх загнати всередину та йдуть уперед, ризикуючи всім. А ми? А ми вважаємо за краще жити з нашим страхом у сфері відносин із протилежною статтю, ми домовляємося з ним. Адже він є не тільки у них, а й у нас. І наш, чоловічий, не менший, ніж їх, жіночий, а навпаки, куди більший і ганебніший.

Дружба між чоловіком та жінкою не робить честі чоловікові та позбавляє честі жінку.