— Чим може втішитися людина, з якою сталося нещастя?
— Розумна людина втішиться, коли усвідомлює неминучість того, що сталося. Дурень же втішається тим, що й з іншими трапиться те саме.

Дурні та заздрісники водяться всюди.

Кожен дурень по-своєму божеволіє.

Будь-який дурень може намагатися захищати свої помилки — більшість із них так і чинить, — але визнання власних помилок ставить людину вище за загальну масу і сповнює її почуттям благородства та урочистості. (Будь-який дурень здатний відстоювати свої помилки - більшість дурнів саме так і роблять.)

Раніше в Росії було дві біди: дороги та дурні. Тепер додалася третя: дурні, що вказують, якою дорогою йти.

— Ось ви писали, що«серед грузинів я грузин, серед росіян я російський», а серед дурнів ви хто?
- А серед дурнів я вперше!

Дурниця. Мало того, що дурниця – ще й готувати не вмієш.

Тільки дурень принижує себе — адже у світі багато людей, готових зробити це за нього.

Але хто сказав, що нерозумна думка не може оселитися в розумній голові? Адже дурням іноді розумні думки на думку приходять.

Ми всі дурні і завжди були ними. Тільки ми вважаємо, що міняємось з кожним днем. Прокидаєшся і думаєш: ні, сьогодні я вже не дурень. Я отримав свій урок. Вчора я був дурнем, але сьогодні вранці ні. А завтра розумієш, що як був дурнем, так і залишився.