- Боїшся?
- Напевно.
- Добре.
— Що тут хорошого?
— Те, що ти не дурень.

Той, хто знає дуже мало, напускатиме на себе вигляд знавця.

Дурень та його гроші недовго залишаються разом.

Я ситий по горло дотепністю. Тепер всі дотепні. Кроку не можна ступити, щоб не зустріти розумну людину. Це стає справді громадським лихом. Чого б я не дав за кілька справжніх дурнів. Але їх немає.

Розумна людина напевно потрапляла б у скрутне становище, якби вона не була оточена дурнями.

Дурні ніколи не закінчуються. Природа запасає їх про запас.

— Заспівай нам пісню, та справді...
— Накажете співати, стоячи на голові?
— А що, від цього пісня краще звучатиме?
- Ні.
— Тоді співай, стоячи на ногах, бо з тебе шапка впаде, а голову ти, скільки я пам'ятаю, зроду не мив.

На кожну гарну думку неминуче перебуває свій дурень, що доводить її до абсурду.

Дурень, озброєний знаннями, може бути небезпечнішим за божевільного зі рушницею.

Кожен з нас буває дурнем принаймні 5 хвилин на день ; мудрість полягає в тому, щоби не перевищити ліміт.