— Бачити таке за десять років... надто рано.
— Він не завжди буде дитиною. А зима близько.

Деякі події не варто запобігати. Іноді доведеться відчути себе дурістю. Іноді доведеться випробувати біль на очах у всіх. Іноді необхідно подорослішати, щоб перейти в інший день.

Життя відразу перетворило мене з дитини на дорослу людину, позбавляючи юності.

— Зніми рожеві окуляри, дитинство скінчилося! Час дорослішати!
— Гидко.
- Не гидко, а правильно.
— Гидко, що так правильно.

Люди не виростають із дитинства.

Будучи дітьми, ми рідко замислюємося про майбутнє, і це дозволяє нам радіти життю так, як вміють не багато дорослих. У день, коли ми починаємо турбуватися про майбутнє, дитинство наше залишається позаду.

Перший крок  на шляху до дорослішання: припини карати себе за те, що ти зробила, коли була дитиною.

Втрачений рай  повертається, коли пекло пройдено до глибини глибин. Після того як ми залишаємо полюс наївності, оптимізм чекає на нас на полюсі мудрості. Багатьох, на жаль, так і не чекає. До дорослого оптимізму треба дозріти

Особу мою виліпили літаючі ліжка, гогочливі відьми та заливисті пташки. У поєднанні з жахливою кінохронікою Голокосту, яку демонстрували у нас у храмі, а також — розповідями про кущі, що горять, співають горлиці і моря, що розступаються: чарівні історії міцно надрукувалися в мені своєю втішною силою. Я росла дівчинкою несміливою, найповніше щастя переживала лише в книгах: їхній відкритий світ манив мене і приймав до себе.

Старіння – це обов'язковий процес, дорослішання – ні.