Хорхе Луїс Борхес. Письмена Бога
Людина помалу приймає обличчя своєї долі, зливається докупи зі своїми обставинами.
Людина помалу приймає обличчя своєї долі, зливається докупи зі своїми обставинами.
Хоч би скільки ми заперечували, але в глибині душі ми знаємо: все, що з нами трапилося, ми заслужили.
Не уникне своєї долі
Ні праведник, ні злодій.
Доля – примхлива штука. Сьогодні ти маєш усе, а завтра можеш все ж таки і втратити, включаючи найдорожче…
Всі тільки й кажуть, що про вплив долі на людину ; ніхто чомусь не говорить про вплив людини на долю.
— Ну, тут є перебільшення. Сьогоднішній вечір мені відомий більш менш точно. Звісно ж, якщо на Бронній мені звалиться на голову цегла...
— Цегла ні з того ні з сього, — перебив невідомий, — нікому й ніколи на голову не звалиться. Зокрема, запевняю вас, вам він у жодному разі не загрожує. Ви помрете іншою смертю.
Потрібні терпіння і спритність, щоб нитка вийшла міцною. У нас кажуть: яка нитка — таке життя, то старайся.
Випадків немає. Кожен шлях зумовлений. Все відбувається тоді, коли потрібне. У потрібний час, у потрібному місці. Немов світ - це килим зітканий безліччю нескінченних ниток. Кожна у своєму місці. Але лише мало хто знає куди приведе їх дорога.
Наш час — мить. Хитається будинок.
Весь всесвіт перекинувся вгору дном.
Тремтіння і гріховні думки ганяй.
На землі настають останні дні,
Небосхил розсипається. Руйнується твердь.
Розпадається життя. Запанує смерть.
Ти високо піднісся, ворогуючи з долею,
але доля твоя тінню стоїть за тобою.
Ти душею до неможливого рвешся, поспішаючи,
але лише смертні муки пізнає душа.
Надто добре знати майбутнє — це бути так замкненим у своєму майбутньому, що виключається будь-яка можливість із нього втекти.