Не можна осягнути абсолютного щастя, не пізнавши горя.

Коли мій хом'як помер, ваша музика допомогла мені пережити горе.

Горе, подібне до мого, позбавлене всякої гордості. Мені все одно, хто знатиме, як я нещасна. І нехай хто хоче тріумфує над моїм приниженням.

Гора стає долиною, коли любиш!

Я нікому не розповім про своє горе,
Не поділюся своїм сумом.
Сховаю муки глибоко в серці.
Відкриюся лише морю.
Нехай хвилі віднесуть мою печаль далеко-далеко,
Я сміятися у відповідь на все, що завдає мені біль.
Литиму сльози тільки по своїй сім'ї.

Може, в горі, як у бою: хлібнеш його з лишком і загартуєшся. І наступного разу, коли горе наздожене тебе, наче ескадрон, що несуть смерть мечоносців, ти запеклийся зсередини, приготувавшись до агонії розбитого серця. Коли воно обрушиться, буде боляче, але вже не так нищівно, тому що в тобі більше не залишилося слабкості, тільки гнів і сила.

Горе слабшає, якщо їм поділитись.

Скільки болю та горя можна передати людині менше, ніж за дві хвилини.

Горе та життя нероздільні.

Якби люди з горя все топилися та різалися, то й половини людей не жили б на світі.