Чи знаєш Ти, що таке горе?
Його переплисти - все одно що море,
його перейти - все одно що пустелю,
а про нього говорять словами порожніми,
Горе від втрати коханої людини штовхає багатьох на дивні дії.
Коли в душі людини скупчується вже надто багато відчаю і горя, вони або доводять до божевілля і самогубства, або ж самі себе притуплюють - своєю власною силою і нескінченністю, так що людина нарешті деревіє якось і доходить до абсолютної байдужості до всього на світі і насамперед до своєї власної особи:«Чекати більше нічого, сподіватися нема на що. Будь що буде, а мені байдуже! Катування - так катування, смерть - так смерть! І такий стан, переважно, є результатом найбільшого озлоблення на долю і людей, результатом марно витраченої боротьби та енергії.
... страждання нам теж потрібні – щоб зрозуміти, що таке справжнє щастя.
Щастя благотворне для тіла, але лише горе розвиває здібності духу. (Щастя корисне для тіла, а смуток розвиває душу.)
— Альоша, коли я сказала вам, що в мене нікого немає, адже я зізналася, що люблю вас. Чому ви мені нічого не сказали? Ви не любите мене...
— Почекай, Шура... Я тобі зараз скажу!
— Говорять, час лікує, — усміхнувся він.
- Ну так, кажуть, - похмуро відповіла Холлі. — І ще радять пити якомога більше чаю.
Ах, Ганно, велике горе в тебе буде незабаром, якщо ти мене кохала...
Скільки все-таки горя і туги вміщується у двох таких маленьких цяточках, які можна прикрити одним пальцем, — у людських очах.
Горе налягає сильніше, якщо зауважить, що йому піддаються.