Горе неспроможна довго залишатися у людині. Воно або перетворюється на діяльність, або розносить людину на брязкіт.

Ви трошки засмучені, і це цілком природно, але якщо не можна допомогти біді, треба викинути з голови всі думки про неї: схопіть їх за вуха, за ноги, за що завгодно, і витягніть з голови, - це найправильніше, що людина може зробити. Роздумувати над своїми прикростями — штука щонайменше небезпечна, навіть смертельна. Треба чимось відволіктися - це необхідно.

Нестерпно важко вижити після того, як твоє життя переломилося навпіл, і майже неможливо пережити це ще раз.

Горе, поділене навпіл - це половина горя, а радість, помножена на двох, це ж подвійна радість!

Горе як п'яний гість завжди повертається для прощальних обіймів.

Вона буде горювати пізніше, коли буде здатна витримати цей біль.

Якщо поплакати довше і посолодше, це допоможе і ви відчуєте себе набагато краще, навіть коли обставини анітрохи не змінилися.

У житті не забувай, у думках не помиляйся, у мріях не здавайся, у коханні не губися, у щастя не зазнавай, у горі не опускайся, в умі собі зізнайся: – так завжди не буде.

Він сів на пароплав рано, шукаючи в ньому (тепер це було вже ясно) порятунку від міста, де його лякали зустрічі з людьми, які заговорюватимуть з ним про те, що сталося. Він думав, що на пароплаві зможе дійти якоїсь угоди зі своїм горем, ще не знаючи, що горю ніякі угоди не допоможуть. Вилікувати його може лише смерть, а все інше лише притупляє та знеболює. Кажуть, ніби виліковує його і час. Але якщо виліковування приносить тобі щось інше, ніж твоя смерть, тоді горе твоє, швидше за все, не справжнє.

Скільки зайвого болю і горя іноді приносять чесні спонукання!