Справжній герой той, хто підводиться, навіть коли не може.

Справжній герой не став спотикатися про своє гігантське его.

—... ходимо разом, вистачить у героя грати. Герої тут довго не живуть.
- Вони ніде довго не живуть.

- Подивися на себе, ти ж герой Хенкок!
- А мені на це насрати!

Протягом століть кінцева доля героїв була такою самою, як і у звичайних людей. Усі вони померли і поступово стерлися з пам'яті людей. Але доки ми живі, ми повинні зрозуміти себе, розібратися в собі та виразити себе.

Коли зрадників називають героями (чи героїв зрадниками ), отже настали чорні дні.

- Ти в мені розчарований.
- Гарна дедукція. Так!
— Не перетворюй людей на героїв, Джоне, героїв немає. А навіть якби вони були — я з іншої опери.

Кожне покоління має своїх героїв: деякі з них гинуть, інших осягає найгірша доля – про них просто забувають.

Неможливо завжди бути героєм, але можна залишатися людиною.

Я терпіла, до крові прикусивши щоку, до м'яса обдираючи пальці в спробі хоч за щось зачепитися. Я терпіла тому, що нікому більше йти сюди, нікому більше ризикувати своєю шиєю. Ось так буває... Хтось стає героєм не за покликанням, не від надлишку доблесті та вміння, а тому що більше нікому... І це ніякий не героїзм, а справжня боягузтво.