Ти думав, що зможеш всього досягти, не обтяживши себе почуттям провини, не пізнавши почуття ненависті? Використовуй цю ненависть. Вона  врятує тебе. Вона  буде твоєю мотивацією. Дай їй проникнути глибоко у своє серце, погладити тебе, обійняти тебе. Вона  захистить тебе від смутку, зробить тебе сильним. Сильним, як воїн. Зробить вороном.

— І не звинувачуй себе.

— А я й не звинувачую.

— Виходить, ти слухав мене неуважно.

Багато в чому винна влада. І в іншому теж.

Було так легко звинувачувати її у події. За те, що не боролася за нас, коли я був готовий ризикнути всім. Але насправді вона  боролася за мене, і я дозволив їй впасти. Вона  намагалася захистити мене, а я не зміг переконати її, що мені не потрібний захист. Що я б з радістю виніс каміння та стріли, послані до мене її батьком.

Як жахливо розлучатися, якщо знаєш, що любиш і у розлуці сам винен.

Звинувачувати у своїх бідах комп'ютер — все одно що, помираючи від раку легень, звинувачувати пачку цигарок.

Немає отрути небезпечніше, ніж почуття провини.

Розумом я розумів, що мені нема за що звинувачувати себе. Але розум – слабкий захист проти тяжкого відчуття провини.

... коли одна слабка людина приходить до іншого, вони шукають не допомоги, швидше вони шукають, з ким би розділити почуття провини.

Люди повірять брехні, бо їх лякає правда. Люди налякані та шукають винних.