Коли винний визнає свою провину, він рятує єдине, що варто рятувати свою честь.
Виною ніколи не буває лише одна із сторін.
Ніколи не пояснюйся. Ніколи не виправдовуйся. Як тільки ти спробуєш пояснити свої вчинки, тебе відразу визнають винним.
Ми всі – виняткові випадки. Всі ми хочемо апелювати з того чи іншого приводу. Кожен вимагає, щоб його визнали невинним будь-що, навіть якщо для цього треба звинуватити весь рід людський і небо.
— Ти вважаєш, що я збожеволіла. Але це я у всьому винна, здебільшого...
Кей ударила кулаком по полірованому столику червоного дерева. Пролунав звук, схожий на постріл із малокаліберного пістолета. Бев підстрибнула.
- Не смій так казати, - сказала Кей. Її щоки горіли, карі очі сяяли від обурення. — Скільки років ми з тобою товаришуємо? Дев'ять? Десять? Якщо ти ще раз скажеш, що ти у всьому винна, мене знудить. Зрозуміла? Мене зараз мало не знудило, твою матір. Ти зараз не винна ні в чому, і раніше не була винна, і не будеш винна ніколи. Невже ти не розумієш, що майже всі твої друзі знали, що рано чи пізно він тебе покалічить, може, вб'є?
Беверлі дивилася на неї широко розплющеними очима.
- І твоя найбільша вина в тому, що ти продовжувала жити з ним і дала статися тому, що сталося. Але тепер ти пішла від нього. Дякую Богові, що він захистив тебе. І ти сидиш тут, з поламаними нігтями, порізаною ногою, зі слідами від ременя на спині, і кажеш мені, що ти у всьому винна?!
— Ви взяли б?
- Взяла б.
- І носили б?
- Чому не носити?
— Це моє питання. Він був на дружині, коли її вбили, і я не сплю ночами. Щоночі я звинувачую себе в її смерті. Я перейшов кілька кордонів.
— Хочете почути, що камінь проклятий, тоді її смерть — не ваша вина.
— Якби я вірив священикам, я сповідався б і вибачився, але я вірю вам, мадам Боссуел. У мене син та бізнес, мені треба спати.
- Камінь проклятий. Прокляття пропалює мені долоню.
Ніяка вина не може бути забута, поки про неї пам'ятає совість.
Гей, сміливець, не нарікай на долю,
Не звинувачуй у своїх гріхах іншого.
Ти озирнися, побач свою провину,
Всі біди від тебе самого.
Ти не від тіні своєї страждаєш.
Що ж ти зробив, що не побачив дороги?
Що ж ти посіяв, щоби зібрати інший урожай?
Твої вчинки народжуються з душі та тіла.
Вони, як діти, прийдуть потім і схоплять тебе за поділ.
Ти, як прокажена, не відчуваєш болю, коли торкаєшся гарячого чи холодного. Ти не відчуваєш провини, але це не означає, що ти невинна, це означає, що ти згнила.
Звинувачувати когось — марнувати час.