Другі двері – двері забуття. Деякі рани надто глибокі і не піддаються лікуванню — принаймні швидко. Крім того, спогади часто завдають біль, тут уже нічого не вдієш. Прислів'я«час лікує всі рани» брехлива: час лікує багато ран. Інші ховаються за другими дверима.
Ми затримали погляди на мить, і хоча вона здавалася спокійною та зібраною, я бачив біль у її очах. Кожна частка мене прагнула обійняти її, прогнати цей біль.
Біль – це те, що ти робиш із собою сам. Інші люди роблять з тобою різні речі — б'ють кулаком, колють ножем або намагаються зламати твою руку, — але біль цілком на твоїй совісті.
Люди своєрідні істоти. Усіми їхніми діями керує бажання. А їхні характери виковані із болю. Скільки б вони не намагалися придушити біль. Придушити бажання. Вони не можуть звільнити себе від вічного рабства своїх почуттів. І поки в них вирує буря, вони не знайдуть світ. Ні в житті, ні в смерті. І так з кожним днем вони робитимуть те, що повинно. Біль буде їхнім кораблем, бажання – їх компасом. Це все, на що здатне людство.
Говорять, що час лікує. Але чи лікує?... І чи рятує нас від цієї хвороби саме час, чи ми самі повинні все зробити? … Ми живемо, як живемо, сподіваючись, що час лікує, щастя трапляється. Все саме собою, без займенника«я».