Лампочки - створення непрості, залежать від безлічі змінних величин і в своєму роді схильні до божевілля, форми якого передбачити не можна.
Знаєш, кохання надто переоцінюють. У мене ніколи не було подруги, і подивися, як я щасливий. У перервах між дрібними психічними зривами.
Я – живе втілення піднаглядного марення. Це я сам тримаю його під наглядом. Я брежу, отже, я існую. І більше того: я існую, тому що брежу.
Якщо бути мені тепер психом, то буду, чорт забирай, найзапеклішим і найзапеклішим.
Я жив на межі божевілля, бажаючи пізнати причини, стукав у двері. Вона відкрилася. Я стукав зсередини!
Між генієм і божевільним та подібність, що обидва живуть зовсім в іншому світі, ніж решта людей.
Недостатньо бути божевільним.
Хвороба моя тільки в тому, що за двадцять років я знайшов у всьому місті тільки одну розумну людину, та й та божевільна!
Потрібно визнати це, серед нас чимало божевільних. І це нормально.
Ми всі ненормальні, просто одні приховують це краще за інших.