— Знаю, мене важко зрозуміти...
— Ні, зовсім не складно. Ти збожеволів.

Коли я маю вибір між нормою і безумством, я вибираю безумство.

Не думаю, що божевільний може бути таким обережним. Він просто не схожий на інших. Знаю, що багато хто вважає його божевільним через те, що він не дозволяє людям дізнатися і зрозуміти його.

Дозвольте мені спокійно продовжувати роботу. Якщо це робота божевільного — що ж, то гірша. Я все одно нічого не можу з цим вдіяти.

— Холодна вода, як та, що внизу, сотнями гострих кинджалів пронизує твоє тіло. Ти не можеш дихати, не можеш думати - все заповнює пекучий біль. Тому я не надто хочу стрибати з тобою, але мабуть нічого не поробиш. Дуже сподіваюся, що ти передумаєш і стрибати не доведеться.
- Ти божевільний!
— Усі так кажуть, але за всієї поваги, за бортом зараз не я стою.

Намагатися переконати безумця не робити божевільних вчинків — саме собою божевілля.

Питання, яке ставить мене в глухий кут: божевільний я чи все навколо мене?

Я надто божевільний, щоб не бути генієм.

Придбати репутацію божевільного простіше простого, а ось позбутися її практично неможливо.

Усі матері трошки схиблені.