- А що такого божевільного в поцілунках Пенні? Вона  й раніше за мене цілувала.
— Ейнштейн визначав божевілля, як«робити постійно те саме, знову і знову, сподіваючись, що результат буде різним». Спираючись на це визначення, у Пенні давно знесло зозулю.

Мені раптом почало здаватися, що я така маленька, а світ навколо величезний і продовжує збільшуватися з неймовірною швидкістю. Чи це я зменшувалась? Безумство, залиш мене, мені й так несолодко!

Я перестаю боятися божевілля, коли бачу поблизу тих, хто вражений ним.

У божевільні кожен міг говорити все, що спаде йому на думку, немов у парламенті.

У палатах, зазвичай, живуть лише царі чи божевільні. Дивний збіг… Чи не дуже?

Залишайтеся шаленими, але поводьтеся, як нормальні люди.

- Як дізнатися, божевільний ти чи ні?
— Думаєш, ти божевільна? - спитав він.
- Не знаю, - відповіла я. — Я бачила… дещо.
— Божевільні рідко запитують, шалені вони чи ні, — глибокодумно відповів він. Я зітхнула і підняла на нього погляд.
- Від цього мені не легше.

Втішно вдатися до божевілля там, де це доречно.

Як дізнатися, що ми збожеволіли? Напевно, інші люди повинні нам про це сказати.

У будь-якій справі, щоб досягти успіху, потрібна певна частка божевілля.