Дитина - це як якщо твоє серце десь поза твоїм тілом. Ти тут, а серце б'ється десь там.

Усі батьки спотворюють дітей!

Ми не отримуємо світ у спадок від наших батьків, ми беремо його у борг у наших дітей.

— Ми маємо комусь розповісти!
- Так Авжеж. На допомогу всі перестали вживати наркотики і ссати в ліфті! Кому це ми скажемо? Це ж мрія всіх поліцейських та батьків.

У мене навіть складається враження, що як треба виховувати дітей, знають усі, крім їхніх батьків. Хтось сказав, що педагогіка це наука про те, як виховувати чужих дітей.

На жаль, навіть найкращі з батьків іноді не розуміють найелементарніших речей…

Раніше непокора батькам вважалася злочином. Сьогодні це єдиний спосіб уберегти своє щастя.

Віриш ти в Бога чи ні, мама не може померти зовсім, її безсмертя тут, у серці дитини, яку вона  любила.

Мати розривалася між двома правдами. Адже у дітей своя правда — недосвідчена, одномірна, а в неї своя, житейська, надто оголена, похмура і всеосяжна, щоб відкрити її милим немислимим істотам, які з заливистим сміхом біжать у ситцевих сукнях, що розвиваються, назустріч своєму десятирічному світові.

Втрату одного з батьків можна розцінюватися як нещастя. Але втрата обох - це просто безтурботність.