Наполягати на послуху без міркувань – помилка, яку багато батьків роблять у поводженні з дітьми... Все, що потрібно робити дітям, – виконувати свої обов'язки, слухати прості накази:«Йди, коли тебе звуть» та«Роби, що тобі кажуть!». Але мудрий батько потурає бажанню незалежності і поступово перетворюється з пана та повелителя на друга та порадника своїй дитині.

За якою статистикою?! Причому тут статистика?! За статистикою, 80% хворих на рак підшлункової вмирають протягом п'яти років, 95% апендектомії проходять без ускладнень. Ми бачили ракових хворих, які вижили, та пацієнтів з апендицитом, які померли. Статистика не має відношення до конкретного життя. Або ти будеш добрим батьком, або не будеш. Зрештою, твої батьки розлучилися, а ти все-таки примудрився стати відносно непоганим лікарем.

Батько — найважча професія у світі, а ніхто до неї не готує.

Я зрозумів, що життя не має  глобального сенсу. Все дуже просто - любити життя і ділитися цією любов'ю з навколишнім світом. Ось тривожно, коли батьки вкладають сенс у життя своїх дітей. Це особливо поширене у східній культурі та нічим іншим, як людським егоїзмом не є. Звідси величезна кількість розбитих доль. Згідно зі статистикою, причина суїцидів серед молоді найчастіше пов'язана з нерозумінням у сім'ї. А що таке нерозуміння? Це коли батько хотів бачити сина міцним військовим, а став сентиментальним художником. Ти мені такий не потрібен!

Мені знову 6 років, батьки передають через мене повідомлення один одному.

Діти починають із любові до батьків. Дорослі, вони починають їх судити. Іноді вони прощають.

Звикнувши до доброти і постійно оточуючої його турботі, улюблена дитина важче пристосовується до життя, яке за межами будинку виявляється зовсім не таким простим і приємним, як у сім'ї.

У них, у молодих, свої справи, свої незрозумілі інтереси, своє щастя.

Відносини між батьками та дітьми – це чудово.

Батьки стають примарами майбутнього своїх дітей.