... він кинув погляд на роздерте тіло і відвернувся, борючись із нудотою. Він уже бачив чимало таких сцен і міг би давно звикнути. Але він боявся, що одного разу йому стане все одно, і лють поступиться місцем байдужості. Тому що саме лють давала йому сили йти далі, продовжувати боротьбу.
У цьому є свій кайф: мовляв, дивіться, я не такий, як ви, і мені начхати, що ви думаєте.
Так, у мене депресія. Але я не збираюся накласти на себе руки. Тож можете повернутися до своєї політики невтручання.
Він знав, що мільярди і мільярди нічого не знають і нічого не хочуть знати, а якщо й дізнаються, то злякаються десять хвилин і знову повернуться на свої кола.
Сумно усвідомлювати, що в наш час людям важко дарувати близьким теплі слова та речі тому, що мені самому холодно.
…Сотнями лежали моржі на березі, прийшов мисливець і став одного за іншим прикінчувати палицею. Об'єднавшись, вони могли б легко розчавити його, але вони лежали і не рушали з місця; адже вбивав він лише сусідів — одного за іншим.
Наділи когось силою богів, і він стане байдужим, як бог.
Всі люди брешуть, але це не страшно, ніхто один одного не слухає.
Брехня частіше походить від байдужості, ніж від удавання.