— Навіщо людям ділянки на Місяці?
— Щоб було кудись бігти.
— А ти маєш ділянку на Місяці?
— А мені не треба нікуди тікати, мені й тут хрінова.

— Ми не можемо тут стояти вічно!
- Є ідеї?
- Так. Як зазвичай. Біжимо!

Існує загальновідомий рефлекс: тікає – наздоганяй.

Генріх мав покинути країну, в якій народився, де якби він був навіть злочинцем чи бранцем, його знали б і любили. Йому доведеться просити притулку і навіть хліба у Франції! Будь-яка милість чи немилість із боку французів була ганебною для Генріха – нащадка Едварда III, молота Франції.

Відсутність погоні ще не є причиною, щоб не бігти.

Коли почуваєшся мишею на розпеченому вугіллі, не важливо, куди бігти, треба просто бігти, це єдиний спосіб зберегти життя.

— Ти кривоногий дурень. Ти потрібний нам не менше, ніж потрібний був нашому батькові, а сам вирішив утекти.
- Встань і скажи мені це в обличчя.

Втеча від себе схожа на втечу від неба. Можна звести стіни, загородиться стелею, але як воно було над твоєю головою, так там і залишиться. Так само в іграх зі своєю душею, можна виростити будь-які ілюзії, розбити всі дзеркала, але твоє обличчя все одно залишиться тим самим.

Раніше я не розуміла, що змушує людей бігати, але тепер я бачу, що це пов'язано з тим, як працює думка. Коли людина швидко та довго біжить, мозок поступово відключається. Думки стають тьмяними та нешкідливими. Іншими словами, ті, хто бігає, від чогось тікають. Поки вони біжать, все гаразд. Варто їм зупинитись, проблеми повертаються.

Коли люди бояться, вони або тікають або борються.