Щоранку — це шанс розпочати життя наново.

There is a patience of the wild - dogged, tireless, persistent as life itself. У хижаків є особливе терпіння - наполегливе, невтомне, завзяте, як саме життя.

Вмираю через те, що заразилася, і ще через те, що всі люди негідники і що жити дуже бридко.

Після бійки решта у твоєму житті стає приглушеним. Ти можеш впоратися із чим завгодно. (Після бою шумовий фон життя стає приглушеним. Тобі все під силу.)

Коли я її зустрів, вона  навчалася в університеті. Вона  була неймовірно красива. Її волосся, фігура, погляд - ніщо не могло залишити байдужим. Вона  була настільки витончена, що іноді здавалося, ніби вона  спустилася з небес. У нас все було бездоганно. Наче хтось написав сценарій наших стосунків, яким ми рухалися. Все було добре, як треба. Ми насолоджувалися кожною хвилиною та днем, проведеним разом. Так тривало п'ять років. А потім, вона, як будь-яка нормальна дівчина, почала думатипро те, що буде далі. Я всіляко намагався припинити ці розмови, тому що мене влаштовувало все те, що відбувалося саме на той момент. Але нажаль. Їй хотілося почуватися впевнено, хотілося серйозності, хотілося сім'ї. РОДИНИ. Чоловіки, ви розумієте, про що я говорю. Звичайно, мені було всього двадцять три роки, про яку сім'ю може йтися? Я злякався. Я пішов, відпустив її. Я закінчив усе, навіть не дозволивши цьому розпочатися. Наразі мені 33. Пройшло 10 років. За цей час у мене були різні стосунки, які ні до чого не привели. У мене є дитина, що вийшла в результаті десятиденної інтрижки… Я був одружений менше півроку… Зараз я чекаю на другу дитину. Але я не хочу житиіз цими жінками. Я… я не живу ними. Не люблю. Я живу минулим. Спогадами про те, що було тоді десять років тому. Живу нею... І знаєте що? Я повний ідіот. Я«просрав» своє щасливе життя. Тому ніколи не думайте: "а може"... Є тільки те, що є зараз. І люди, які поруч, просто мають бути. Просто ніколи не бійтеся.

Якщо ні в що не віриш, якщо ні в чому не бачиш сенсу і не можеш стверджувати жодну цінність, все можна і ніщо не має значення. Немає  аргументів«за», немає  аргументів«проти», вбивцю неможливо ні засудити, ні виправдати. Що спалювати людей у ​​газових печах, що присвячувати своє життя догляду за прокаженими — різниці жодної. Доброчесність і злий намір стають справою випадку або примхи. І ось приходиш до рішення взагалі не діяти, а це означає, що ти принаймні миришся з убивством, яке скоєно іншим. Тобі ж залишається хіба що журитися про недосконалість людської природи. А чому б ще не підмінити діютрагічним дилетантизмом? У такому разі людське життя виявляється ставкою у грі. Можна задумати дію не зовсім безцільне. І тоді, через відсутність вищої цінності, що спрямовує дію, воно буде спрямоване на безпосередній результат. Якщо немає  істинного, ні помилкового, ні хорошого, ні поганого, правилом стає максимальна ефективність самої дії, тобто сила. І тоді треба розділяти людей не на праведників та грішників, а на панів та рабів. Так що, з якого боку не дивитись, дух  заперечення та нігілізму відводить вбивству почесне місце.

Життя – це не межа між болем та насолодою. Життя це метання між ними.

Чи настане той момент, коли я зможу здійснити свою мрію почати нове життя в образі іншої людини?

Така невблаганна математика трагедії та множення скорбот. Занадто багато хороших, добрих людей вмирають — нехай тільки якоюсь своєю частинкою, — коли втрачають коханих. Одна смерть тягне за собою дві або двадцять, або навіть сотню інших. І так відбувається у всьому світі.

Ніколи не намагайся брехати людині, яка дивиться в твої очі і бачить у них своє життя.