А я думаю, що таке, га? Одним дупу заклеюють, інших сомалійські пірати вербують, а це весна! А я й забув про неї!

Сонце! Сьогодні наче їх два.
Сила така та яскравість така!
Незабаром проталіни все заповнюючи.
Щіткою зеленою полізе трава.

Пахло спокоєм. Пахло повним умиротворенням. Весняним листям та ранковою свіжістю. Першими квітами, проталинами, яскравим сонцем у безхмарному, сліпуче блакитному небі, щойно лопнули нирками, свіжим березовим соком і ще чимось незрозумілим, але таким дивовижним… Від цього запаху хотілося бігти, бігти, стрибати, плисти, кричати, чинити. Хотілося сміятися, танцювати та кричати одночасно…

Ну що ж! коли вмирати, то вмирати навесні.

Звичайно, всі люди вмирають, але коли прийде моя черга, я скажу: ні  , дякую.

У одноманітно тихому і плавному перебігу життя таяться великі принади.

Повірте, якщо людина говорить про свої нещастя, значить, ця тема приносить йому певне задоволення — адже справжнє горе безсловесно.

- Що робиш ввечері?
- Мастурбую! Запросив би тебе, але й так пліток повно...

Щасливий той, хто не помічає, літо тепер чи зима.

Мій милий друже, промчать дні,
Пролунає голос грізний.
І він велить тобі:«Усні!»
І сперечатися буде пізно.
Ми такі схожі на хлопців,
Що спати лягати не хочуть.
Навколо — мороз, сліпучий сніг
І пусто, як у пустелі,
А в нас — радість, дитячий сміх,
Горить вогонь у каміні.
Рятує казка від негараздів -
Нехай тебе вона  врятує.
Хоч легка витає сум
У моїй чарівній казці,
Хоч літо скінчилося, але нехай
Його не блякнуть фарби,
Диханням зла і цього разу
Не засмутити мою розповідь.