Я вважаю, що основна мета людського життя — щастя. Це очевидно. Незалежно від того, хто ми – атеїсти чи віруючі, буддисти чи християни – всі ми шукаємо чогось кращого в житті. Таким чином, на мою думку, основний рух у нашому житті – це рух на щастя.
Вірте у дива. Особисто я ніколи не прагнула стати знаменитою. Я завжди була повною – коли мені було п'ятнадцять, я важила 90 кг! І не знала жодної товстої актриси, яка б уславилася. Я щиро не бачила себе на червоних килимових доріжках. Але я працювала — і ось ви бачите мене в гарній сукні на тій самій доріжці. Потрібно лише обов'язково вірити.
Мені розповідав мій брат, розумна і правдива людина. Років уже 26—ти, він раз на ночівлі під час полювання, за старою з дитинства звичкою, став увечері на молитву. Це було на полюванні. Старший наш брат Микола лежав уже на сіні і дивився на нього. Коли Сергій скінчив і став лягати, Микола сказав йому: А ти ще все робиш цей намаз? Більше нічого вони не сказали один одному. Брат Сергій із цього дня перестав ставати на молитву і ходити до церкви. І ось 30 років не молиться, не причащається та не ходить до церкви. І не тому, щоб він повірив братові, а тому, що це була вказівка на те, що в нього вже давно нічого не залишалося від віри, а що залишалися лише безглузді звички.. Так було і буває, я думаю, з величезною більшістю людей. Я говорю про людей нашої освіти і говорю про людей правдивих із самими собою, а не про тих, які саме предмет віри роблять засобом для досягнення будь—яких тимчасових цілей.
Раніше в нас була релігія та інші дурниці. А тепер треба, щоб у кожного був хтось, з ким можна поговорити до душі, бо відвага відвагою, а самоту свою все—таки відчуваєш.
— Цікаво, що чекає на нас попереду? — Це не має значення. Якщо ми будемо приймати всі виклики так само, як завжди. Якщо ми будемо сповнені пристрастей, а наші серця будуть вірні тому, що нам дорого. Сміливості, скільки б на ворогів нас не чекало. Віри в те, що темрява обов'язково зміниться світлом. — А кохання? — Понад усе.