Радянський Союз має за що критикувати. І комуністи — перші, хто бажає показати протиріччя цієї системи, яка стала першою в історії спробою будувати суспільство майбутнього. Але в заочній полеміці з авторами фільму«Загибель імперії» хочеться запитати:«А чи готові ви визнати, що ринкові реформи 90-х та повернення до капіталізму не змогли вирішити буквально жодної проблеми радянського суспільства і при цьому додали нових?»
Дефіцит товарів обернувся інфляцією та зниженням якості продукції на тлі падіння виробництва. Дефіцитними тепер є дахи над головою, гідна освіта та медичні послуги.«Залізної завіси» більше немає, але сімдесят відсотків населення не тільки не має закордонного паспорта, а й не може з'їздити до родичів до колишніх радянських республік через зростання русофобії та політичної ворожнечі. Ринок як підвищив конкурентоспроможність вітчизняних товарів, а й зовсім знищив цілі галузі російської економіки; не лише не знизив залежність від продажу нафти, а й перетворив країну на сировинну периферію. Капіталізм не тільки не створив нічого нового, а й продовжує паразитувати на старій матеріальній базі. А замість інвестицій у національне виробництво сотнями мільярдів доларів вивозить за кордон національнебагатство нашого народу.

Спостерігаючи за листочками чаю, що розбухали в окропі, він вселяв собі, що повинен переходити до активних дій. Відмовитися від позапланових чергувань. Змусити себе вести здоровіший спосіб життя. Зайнятися спортом. Харчуватися щогодини... Втім, він знав, що подібні роздуми вже встигли увійти невід'ємною складовою в його безглузде, одноманітне, безцільне існування.

У тебе один козир. Один природний ресурс. Ти країна з одним товаром на експорт. І експорт – ти сам.

Рух  – це не лише біг  чи здатність кидати спортивний м'яч. Рух  – це також міміка, артикуляція чи зміна планів.

— Водне поло, чи це здається дуже небезпечний вид спорту?
- Так. Піді мною потонули два поні.

Я не звертаю уваги, скільки в мене звань. Просто виходжу на доріжку та намагаюся пробігти максимально здорово.
Якщо ж говорити про свої цілі, то мрію стати в один ряд із легендами світового спорту.

Я хочу сказати, про що я мрію!
Я мрію бути дуже красивою, щоб подобатися всім чоловікам, і ще хочу їхати в красивій спортивній машині, щоб на мені був довгий червоний шарф, а на сидінні поруч — магнітофон і маленький собачка. Це чесно.

— Сподіваюся, ви вибачте мені, але я зовсім не розуміюся на футболі. Я подумала, що ви сталевий магнат чи конгресмен.
— Я теж не бачив жодного вашого фільму.
— Що ж, чудово, чи не так? Ми можемо почати з нуля.

Кіт зняв з підзеркального столу окуляри в товстій роговій оправі, надів їх на морду, від чого став ще більшим, і вийняв із стрибаючої руки Поплавського паспорт.
«От цікаво: впаду я в непритомність чи ні?» — подумав Поплавський.

- Тобто, якщо я правильно зрозумів, - сказав Гаррі, коли пояснення Рона (з супутніми жестами) наблизилося до завершення, - снітч, що спіймав, отримує сто п'ятдесят очок?
— Так…
— Як багато десятиочкових голів зазвичай забиває команда без урахування снітчу?
— Ем, п'ятнадцять чи двадцять у іграх професійного рівня.
- Якась дурість. Це порушує всі можливі засади створення ігор. В іншому правила ніби нічого, спорт як спорт, але ось снітч, який, як говориш, практично завжди приносить команді більше очок, ніж решта членів команди, і таким чином визначає результат матчу... Два ловці літають по полю, майже не взаємодіючи з іншими гравцями, і кожен з них сподівається, що йому пощастить помітити снітч першим.
- Справа не в везінні! - заперечив Рон. - Потрібно, щоб твої очі рухалися особливим чином...
- У цьому ні взаємодії з іншими гравцями. Невже справді так цікаво дивитися, як хтось майстерно рухає очима? І коли одному з ловців нарешті вдається спіймати снітч, то цим він знецінює роботу, виконану рештою гравців. Начебто взяли нормальну гру і додали до неї безглузду позицію, щоб хтось міг стати Найважливішим Гравцем, не вникаючи в суть і не беручи участь у загальному процесі. Хто був першим ловцем? Принц-ідіот, який хотів грати в квідич, але не міг вивчити правила?